Актуальні питання проходження державної служби «Зміна істотних умов державної служби в порядку статті 43 Закону України «Про державну службу»
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон) зміною істотних умов державної служби вважається зміна:
1) належності посади державної служби до певної категорії посад;
2) основних посадових обов’язків;
3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;
4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;
5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.
Якщо державний службовець погодився на продовження проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби, керівник державної служби видає наказ (розпорядження) про зміну таких істотних умов.
Окремо звертаємо увагу, що у разі згоди державного службовця на зміну істотних умов державної служби його переведення не відбувається. Переведення може мати місце лише у випадку відмови від зазначених змін і надання згоди цим державним службовцем на таке переведення на запропоновану у зв’язку з його відмовою іншу посаду державної служби.
Зміною істотних умов державної служби не вважається зміна назви структурного підрозділу державного органу чи посади, не пов’язаної із зміною функцій державного органу та основних посадових обов’язків.
При ліквідації державного органу, зміна істотних умов державної служби може наступити лише на час здійснення процедури ліквідації для державного службовця, на якого покладено додаткові обов’язки у зв’язку з ліквідацією. При цьому ліквідація або реорганізація державного органу відбувається виключно на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції – іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 87 Закону.
Таким чином, зміна істотних умов державної служби в порядку статті 43 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон), може мати місце у випадку, якщо такі зміни стосуються посади, яку обіймає державний службовець, і після настання цих змін та надання ним відповідної згоди він буде обіймати фактично ту ж посаду, проте із відповідними змінами (зокрема, розширення або звуження кола посадових обов’язків, переміщення посади в інший структурний підрозділ державного органу, наслідком чого, серед іншого, є зміна назви посади).
Щодо окремих питань процедури звільнення державного службовця за ініціативою суб’єкта призначення
Законом України від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби», який набрав чинності 06 березня 2021 року, внесено зміни до Закону, згідно з якими виключено статтю 87№ Закону, а також викладено в новій редакції частину третю статті 87 Закону.
Наразі частина третя статті 87 Закону передбачає, що суб’єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб’єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Таким чином, оновлені положення частини третьої статті 87 Закону з 06 березня 2021 року передбачають обов’язок суб’єкта призначення або керівника державної служби в державному органі одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону пропонувати державному службовцю відповідну посаду з урахуванням положень абзацу другого частини третьої статті 87 Закону.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Зважаючи на викладене, процедура вивільнення, розпочата і не завершена до набрання чинності Законом України від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби», завершується згідно із законодавством, яке діяло на момент початку такої процедури. Тобто, якщо державного службовця в установленому порядку повідомлено про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону і таке звільнення не відбулось до 06 березня 2021 року, суб’єкт призначення або керівник державної служби не має обов’язку пропонувати цьому державному службовцю іншу посаду відповідно до чинної частини третьої статті 87 Закону.
Водночас, державний службовець, в тому числі якого попереджено про звільнення, з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов’язкового проведення конкурсу на іншу посаду державної служби в порядку, визначеному статтею 41 Закону.
Роз’яснення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
Щодо призначення на посаду державної служби та продовження строку перебування на державній службі особи, яка досягла 65-річного віку
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» НАДС роз’яснює.
Законами України від 15 грудня 2020 року № 1081-IX «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» та від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» внесено зміни до Закону України «Про державну службу» (далі –Закон), згідно з якими виключено обмеження щодо вступу на державну службу особи, яка досягла 65-річного віку, передбачено умови вступу на державну службу, а також проходження державної служби особами після досягнення 65 років.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 34 Закону строкове призначення на посаду здійснюється у разі призначення особи, яка досягла 65-річного віку, на посаду державної служби – на один рік з правом повторного призначення без обов’язкового проведення конкурсу щорічно.
Таким чином, на посаду державної служби може бути призначено (переведено) в порядку, передбаченому Законом, особу, яка досягла 65-річного віку. Таке призначення здійснюється строком на один рік.
Звертаємо увагу, що у разі оголошення конкурсу на посаду державної служби з умовами безстрокового призначення, доцільно в умовах проведення конкурсу зазначати, що для осіб, які досягли 65-річного віку, строк призначення встановлюється відповідно до наведеного положення Закону.
Державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 та частини першої статті 85 Закону. Однак за рішенням суб’єкта призначення відповідна особа може бути призначена на цю ж посаду на такий же строк без проведення конкурсу. При цьому положення Закону не містять обмежень щодо кількості таких призначень.
Відповідно до частини четвертої статті 83 Закону у зв’язку з потребами служби державний службовець за рішенням суб’єкта призначення може бути залишений на державній службі після досягнення 65-річного віку за його згодою. Рішення про продовження строку перебування на державній службі приймається суб’єктом призначення щороку, але не більш як до досягнення державним службовцем 70-річного віку.
З огляду на викладене, продовження проходження служби такого державного службовця, на відміну від особи, яка була призначена на державну службу після досягнення 65-річного віку, може бути здійснено за рішенням суб’єкта призначення без звільнення такого державного службовця.
Законодавством не визначено форми пропозиції суб’єктом призначення державному службовцю залишення на державній службі та строку прийняття згаданого рішення.
Оскільки відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 Закону державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, на думку НАДС, рішення про продовження строку перебування на державній службі має бути прийняте до досягнення державним службовцем 65-річного віку або у день досягнення зазначеного віку.
Вважаємо, що рішення про продовження служби доцільно оформлювати наказом (розпорядженням). При цьому продовження служби можливо на тій самій посаді або на іншій рівнозначній чи нижчій посаді державної служби, оскільки законодавець не обмежив перебування такого державного службовця виключно на займаній посаді. Державного службовця може бути переведено на іншу рівнозначну чи нижчу посаду державної служби згідно з умовами, визначеними статтею 41 Закону, як після прийняття рішення про залишення його на службі після досягнення 65-річного віку, так і одночасно з прийняттям такого рішення.
У разі досягнення державним службовцем 70-річного віку, він підлягає звільненню на підставі пункту 7 частини першої статті 83 Закону. Така ж підстава для звільнення має бути застосована до державного службовця, щодо якого суб’єкт призначення не прийняв рішення про чергове продовження строку перебування на державній службі.
Роз’яснення щодо внесення змін до контрактів про проходження державної служби на період дії карантину
6 березня 2021 року набрав чинності Закон України від 23 лютого 2021 р. № 1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» (далі – Закон № 1285), яким відновлено дію відповідних положень Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
Звертаємо увагу, що з 18 квітня 2020 року і до 05 березня 2021 року призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, здійснювалися відповідно до Порядку призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 290, в тому числі шляхом укладання контракту про проходження державної служби на період дії карантину.
Пунктом 21 Типового контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 290 (далі – Типовий контракт), встановлено, що цей контракт укладено на період дії карантину та до дня визначення суб’єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства.
Граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладення контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1285 контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, укладені до набрання чинності цим Законом, діють до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не більше дев’яти місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Разом з цим, пунктом 17 Типового контракту встановлено, що зміни до такого контракту вносяться за згодою сторін або з підстав, передбачених законодавством, шляхом підписання сторонами додаткових угод у письмовій формі у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких передається особі, а другий зберігається в її особовій справі.
Враховуючи вищевикладене, з метою приведення контрактів про проходження державної служби на період дії карантину у відповідність до Закону № 1285 державним органам слід внести до них зміни шляхом підписання додаткових угод у письмовій формі, виклавши пункт щодо строку дії контракту, наприклад, у такій редакції:
«Цей контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, діє до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не довше 05 грудня 2021 року.».
Окремо повідомляємо, що роз’яснення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 290
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 688 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 290 «Деякі питання призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Зміни ініційовано НАДС з метою приведення постанови Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) від 22 квітня 2020 року № 290 у відповідність до чинного законодавства, а також внесення уточнень до механізму добору на вакантні посади державної служби на період дії карантину.
Постановою КМУ № 688 внесені зміни до пункту 3 постанови КМУ № 290, а саме:
– приведено у відповідність до частини другої статті 3 Закону України «Про державну службу (сфера дії Закону);
– передбачено утримання на період дії Порядку призначення на посади державної служби на період дії карантину та після його відміни від переведення державних службовців, призначених на державну службу шляхом укладення контрактів на рівнозначні або нижчі посади;
– передбачено внесення до контрактів про проходження державної служби на період карантину змін щодо обмеження граничних строків їх дії з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ;
– інші зміни та уточнення щодо порядку призначення на посади державної служби на період дії карантину.
Докладніше зміни можна переглянути на сайтах:
https://www.kmu.gov.ua/npasearch
https://zakon.rada.gov.Ua/laws/main/n
Роз’яснення щодо застосування положень Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців
Статтею 44 Закону України «Про державну службу» (далі — Закон) передбачено, що результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар’єри.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640 затверджено Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі — Типовий порядок).
Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» внесено зміни, зокрема, до статті 44 Закону. Цими змінами, серед іншого, виключено проведення повторного оцінювання результатів службової діяльності державного службовця у разі отримання ним негативної оцінки та змінено назву Типового порядку на Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців.
Зміна назви документа є технічною і спричинена його правовою природою, оскільки цей документ не є типовим, а є загальним та обов’язковим для всіх органів державної влади і не передбачає створення на його основі окремого порядку та процедури оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у кожному державному органі.
З метою приведення у відповідність до чинного законодавства розроблено відповідні зміни до Типового порядку, які опрацьовуються в установленому порядку.
У листі Міністерства юстиції України від 30 січня 2009 року № Н-35267-18 роз’яснено порядок застосування актів у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України, який передбачає, що у такому разі слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Зважаючи на викладене, Типовий порядок, до приведення його у відповідність до Закону, застосовується в тій частині, що не суперечить вимогам Закону.
Відповідно до статті 8 Закону державний службовець зобов’язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ними. Статтею 44 Закону визначено загальні правила проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців та передбачено затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців. Типовим порядком визначено учасників процедури оцінювання, їх завдання і повноваження. Результатом зазначеної процедури має бути затверджений наказом суб’єкта призначення висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який містить обґрунтовану оцінку, виставлену з дотриманням вимог, встановлених Типовим порядком.
Положеннями статті 65 Закону передбачено, що невиконання або неналежне виконання державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для притягнення такого державного службовця до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, допущення учасниками процедури оцінювання порушень, які можуть полягати у застосуванні формального підходу до визначення завдань, порушенні встановлених термінів проведення оцінювання, неналежному заповненні форм, виставленні балів та оцінок, що не відповідають встановленим критеріям, та затвердженні висновку, який містить таку оцінку, є підставою для притягнення відповідного учасника процедури до дисциплінарної відповідальності та скасування висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця у встановленому порядку.
Роз’яснення щодо складання індивідуальної програми підвищення рівня професійної компетентності (індивідуальної програми професійного розвитку)
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України «Про державну службу» НАДС роз’яснює.
Згідно зі статтею 49 Закону України «Про державну службу» індивідуальна програма підвищення рівня професійної компетентності (індивідуальна програма професійного розвитку) (далі — індивідуальна програма) складається державним службовцем строком на один рік у грудні року, що передує звітному, за результатами оцінювання службової діяльності.
При складанні індивідуальної програми слід враховувати потреби у професійному навчанні, визначені за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця, та встановлені йому завдання і ключові показники результативності ефективності та якості службової діяльності на наступний звітний рік (додатки 1 – 3, 7 та 8 до Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640), а також вимоги Положення про систему професійного навчання державних службовців, голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2019 року № 106 (далі — Положення про систему професійного навчання), щодо:
- обов’язковості підвищення кваліфікації за загальними та/або спеціальними професійними (сертифікатними) програмами для державних службовців: вперше призначених на посаду державної служби протягом року з дня їх призначення на посаду; які займають посади державної служби, не рідше одного разу на три роки;
- обов’язковості підвищення кваліфікації за загальними та/або спеціальними короткостроковими програмами для державних службовців не рідше одного разу на три роки;
- необхідності набрання державними службовцями у межах виконання індивідуальних програм не менше одного кредиту Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі — ЄКТС) за результатами їх виконання;
- встановлення частки самоосвіти серед інших видів професійного навчання в межах виконання індивідуальної програми не менше 10 і не більше 20 відсотків загальної кількості отриманих кредитів ЄКТС за результатами її виконання.
З детальною інформацією щодо складання та моніторингу виконання індивідуальної програми можна ознайомитися за посиланням https://nads.gov.ua/divalnist/profesijne-navchannva.
Звертаємо увагу, що Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» внесено зміни до статті 44 Закону України «Про державну службу». Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців проводиться на підставі, зокрема, виконання індивідуальної програми.
Відповідно до пункту 7 Положення про систему професійного навчання за результатами професійного навчання державним службовцям нараховуються кредити ЄКТС, які підлягають обліку, що ведеться службами управління персоналом. Державні службовці у межах виконання індивідуальних програм мають набирати не менше одного кредиту ЄКТС протягом календарного року.
Оскільки індивідуальні програми за результатами оцінювання службової діяльності у 2018 році державними службовцями складено до набрання чинності Положенням про систему професійного навчання, норми зазначеного пункту Положення у 2019 році не застосовуються.
Щодо підтвердження рівня вільного володіння державною мовою переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України «Про державну службу» НАДС роз’яснює.
Згідно зі статтею 25 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ «Про державну службу» (далі — Закон) особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, зокрема, мала подати до конкурсної комісії посвідчення щодо вільного володіння державною мовою.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» внесено зміни до Закону, в тому числі до пункту 5 частини першої статті 25. Зазначеними змінами передбачено, що переможець конкурсу, оголошеного після 25 вересня 2019 року, має надати копії документів про підтвердження рівня вільного володіння державною мовою. Такими документами, на думку НАДС, можуть бути, зокрема, документи державного зразка про середню/вищу освіту, в яких зазначено про вивчення предмету/дисципліни, що підтверджують знання української мови, та посвідчення щодо вільного володіння державною мовою, отримані до 25 жовтня 2019 року.
Обмеження щодо одержання подарунків державними службовцями
Статтею 23 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено обмеження щодо одержання подарунків як один із способів запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням.
Під подарунком, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», слід розуміти, грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
Особами, на яких поширюється дія цього обмеження є:
1) особи уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (зокрема, Президент України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, народні депутати України, депутати сільських, селищних рад, сільські, селищні, міські голови, державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, судді, посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, члени Національного агентства з питань запобігання корупції, Центральної виборчої комісії, поліцейські тощо);
2) особи, які для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (зокрема посадові особи юридичних осіб публічного права, аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних комісій утворених відповідно до Закону України «Про державну службу», «Про місцеве самоврядування», громадських рад, рад громадського контролю, що утворені при державних органах та беруть участь у підготовці рішень з кадрових питань, підготовці, моніторингу, оцінці виконання антикорупційних програм тощо).
Суть же даного обмеження полягає у забороні вищезазначеним особам безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:
- у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
- якщо особа, яка дарує, перебуває у підпорядкуванні (безпосередньому чи опосередкованому) особи, на яку поширюється обмеження.
При цьому, слід зауважити, що в інших випадках особи, на яких поширюється вищезазначене обмеження, можуть приймати подарунки, які відповідають загально визначеним уявленням про гостинність, за умови, що:
1) вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово;
2) сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.
Дане обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які даруються близькими особами, одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
Термінами Закону під поняттям близькі особи визначено осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають права та обов’язки із суб’єктом, на яких поширюється дія цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також — незалежно від зазначених умов — чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта.
При цьому, отримуючи подарунки в межах встановлених обмежень вищезазначені особи, більшість з яких додатково є суб’єктами декларування, повинні також пам’ятати про необхідність зазначення подарунків як їх доходу у відповідному розділі декларації за умови, якщо розмір подарунку у грошовій формі, отриманого від однієї особи (групи осіб) протягом року або вартість одного подарунку у формі іншій ніж грошові кошти (рухоме майно, транспортні засоби, нерухомість тощо), перевищує 5 мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. А у випадку якщо суб’єктом декларування було отримано подарунок на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, в нього додатково виникає обов’язок і щодо подання повідомлення про суттєву зміну майнового стану.
Не слід забувати і про правильність оформлення отримання подарунків. Так, зокрема, відповідно до статті 719 Цивільного кодексу України договір дарування нерухомої речі, валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Важливо пам’ятати, що отримання будь-якої із перелічених категорій подарунків не повинно впливати на об’єктивність чи неупередженість прийняття особою рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання нею своїх повноважень.
Рішення прийняте особою, стосовно якої існують дані обмеження щодо одержання подарунків, на користь особи, від якої вона чи її близькі особи отримали подарунок, вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту інтересів, і на ці рішення розповсюджуються положення статті 67 Закону, за якою нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об’єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства з питань запобігання корупції (далі — Національного агентства), органу місцевого самоврядування. А правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.
До того ж статтею 172-5 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення обмежень щодо одержання подарунків, яка полягає у накладенні штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією такого подарунка, а у разі вчинення такого порушення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за аналогічне порушення — накладенні штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією такого дарунка (пожертви) та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.
