Оскільки війна Росії в Україні продовжується, безпека Європейського континенту залишається першорядним питанням, яке детально обговорювалось на саміті. Світ наприкінці червня спостерігав за тим, як Євген Пригожин, очільник російської приватної військової компанії «Вагнер», яка фінансується з держбюджету, спрямував своє військо в похід на Москву, демонструючи наскільки непередбачуваною залишається ситуація в Росії. Відповідно, європейська безпека є головною турботою, і НАТО повинна непохитно і рішуче продовжувати підтримувати Президента Зеленського і народ України.
На саміті Альянс цілком правильно пообіцяв продовжувати підтримку України, підтвердивши своє рішуче зобов’язання досягти розв’язання конфлікту на умовах України. Україна отримала запевнення і були прийняті рішення щодо підтримки як летальними, так і нелетальними матеріалами, фінансування, допомоги в сфері розвідки, а також продовження підготовки солдатів до використання обладнання, що надається. На додаток до сигналу запевнення для України, ця обіцянка також є сигналом для Москви та інших гравців, які не поділяють безпекові інтереси НАТО, про те, що вона залишається відданою своїй місії і не дасть зловмисним лідерам стати на заваді інтересам НАТО або спричинити внутрішній розкол.
Хоча Україна прагне членства в НАТО, розумно відкласти обговорення визначення часових рамок на прогнозоване майбутнє, тому що рішення, прийняте в цій площині, створює ризик втягування Альянсу в прямий конфлікт з Росією відповідно до положень статті 5 (якби Україну прийняли до цього клубу в розпал нинішньої гарячої війни).
Проте при цьому найважливіше, щоби НАТО робила все що може, за винятком безпосереднього втручання у конфлікт, і продовжувала розглядатись як єдиний фронт, який прагне тримати під контролем російську силу. НАТО продовжує слугувати стримуючим чинником для Путіна і його війська, демонструючи рішучість в рамках трансатлантичного зв’язку; це однозначно демонструє, що поширення конфлікту на прилеглі країни - члени НАТО не буде прийнятним. Лідери НАТО повинні бути готові надавати війська для нової моделі Збройних сил НАТО. Так само, Альянс повинен продовжувати інвестувати в структуру Об’єднаних оперативно-тактичних сил дуже високого рівня готовності (VJTF), які, схоже, усе ще здатні підтримувати операції Сил реагування НАТО (NRF) в усьому світі (в разі потреби). Точніше, диявол ховатиметься в деталях, тому що НАТО, схоже, буде розвиватись на основі регіональних оборонних планів, затверджених на саміті.
Два тижні тому зусилля Генерального секретаря й інших лідерів НАТО (передусім США, Сполученого Королівства і Німеччини) з розв’язання безпекових питань Туреччини, для того, щоб надати Швеції можливість вступити до Альянсу, завершились успіхом; зі згодою Туреччини і Угорщини процес прийняття Швеції до НАТО вже може рухатись вперед, збільшуючи кількість членів до 32 країн. Вступ Фінляндії в квітні, а за нею Швеції допомагає забезпечити більш потужну оборону уздовж північного флангу НАТО, що знову стає чітким сигналом для Росії та інших про те, що Альянс має значення, він компетентний і відданий західній демократії і безпеці.
Швеція не новачок для НАТО і в минулому брала участь у багатьох навчаннях з членами Альянсу; як країна, вона має багато чого запропонувати Альянсу щодо обладнання і високоякісних, добре навчених військ. Її приєднання до Альянсу зараз повинно змусити Росію замислитись, тому що будь-які ворожі дії проти Швеції введуть в дію статтю 5. Більше того, завдяки спільним кордонам з іншими країнами НАТО в Скандинавії (Данією і Норвегією), вступ Швеції до Альянсу стане чітким сигналом для Росії (та інших можливих супротивників), що цю силу потрібно сприймати серйозно, бо вона, схоже, зміцнює свою єдність з трансатлантичними партнерам на континенті.
Так само, і вже виходячи за межі Альянсу, на саміті у Вільнюсі лідери НАТО зобов’язались поглиблювати співробітництво з країнами-партнерами (поза Європою і Північною Америкою), особливо з країнами Індо-Тихоокеанського регіону, які поділяють цінності миру і безпеки. Це допоможе поширювати безпеку і стабільність на інші частини світу і наслідує старий принцип, що одна унція профілактики коштує значно більше, ніж фунт лікування.
Під час саміту лідери НАТО зобов’язались зміцнювати стримування і оборону. Частково це викликано загрозою ядерної конфронтації, яка останнім часом стала ще більш загрозливою. Росія вийшла з нового Договору ССО і часто погрожує ядерною зброєю в контексті війни в Україні. Роблячи це, Росія створює ескалацію такого стану справ, який сприятливий ядерним озброєнням і, відповідно, їх потенційному застосуванню. НАТО була, продовжує бути і буде і надалі каналом, який показує Путіну, що в інтересах безпеки існують інші варіанти, які виходять за межі спроможності, заснованої на ядерних озброєннях. Лідери на саміті домовились збільшити оборонні видатки задля протидії загрозам і посилення оборони. Вони також зобов’язались модифікувати і створити нові плани захисту країн від майбутніх загроз за допомогою нових регіональних оборонних планів і забезпечити здатність розгорнути до 30 тисяч війська протягом 30 днів в разі виникнення нагальної необхідності. Ці ініціативи спрямовані на збільшення військ під командуванням НАТО, гарантуючи вищий рівень боєготовності військ в країнах-членах і узгоджуючи війська, сили і засоби, необхідні для оборони конкретних географічних територій, в той час як НАТО продовжує підтримувати бойові групи в Східній Європі. Ховати голову в пісок НАТО не буде.
Ми можемо назвати цьогорічний саміт успішним, але необхідно зробити більше задля виконання обіцяного, як, наприклад, розроблення деталей регіональних оборонних планів, активне проведення нарад з генерування військ щодо нових підрозділів в режимі готовності, і збереження непохитності у підтримці України, яка протистоїть Росії. Хоча війна в Україні – це лихо, вона зміцнила рішучість країн НАТО. Генеральний секретар (якого дехто вважає найбільш дієвим і рішучим лідером в історії Альянсу) залишатиметься обличчям безстрашної транснаціональної організації, а дві рішучі європейські країни (Фінляндія і Швеція) посилять НАТО – один з найбільш тривалих і найбільш дієвих альянсів на захисті миру і демократичних цінностей. У підсумку, НАТО зараз як ніколи раніше сильна і згуртована і, як організація, зобов’язана розвивати успіх саміту 2023 року.
