Показати меню

Законодавчі зміни, спрямовані на запобігання виникнення і поширення коронавірусу COVID-19

середа, 25 Березень 2020, 15:46
congratulations

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України,спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№3219), зокрема, внесені зміни до таких законодавчих актів:

І. Статтю 84 Кодексів законів про працю України (далі — КЗпПУ) та Статтю 26 Закону України «Про відпустки» доповнено частиною четвертою та частиною третьою відповідно, які передбачають, що у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину, не включається у загальний термін, який становить не більше 15 календарних днів, встановлений зазначеними статтями.

ІІ. Установлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19):

1) роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку;

2) власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом може змінюватися режим роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб. Інформація про такі зміни повинна доводитися до відома населення з використанням веб-сайтів та інших комунікаційних засобів;

3) з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення;

4) забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

ІІІ. На період дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусноїхвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється:

1) прийняття рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання;

2) зупинення публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» видаткових операцій за поточним рахунком внутрішньо переміщеної особи за відсутності проходження фізичної ідентифікації;

3) здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування;

4) нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;

5) припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі;

6) примусове виселення із житла та примусове стягнення житла (житлових будинків, частин житлових будинків, квартир, кімнат у квартирах, кімнат, житлових секцій чи блоків у гуртожитках, інших жилих приміщень), що належить на праві приватної власності громадянам України, під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги;

7) примусове виселення громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг із жилих приміщень у будинках державного, громадського житлового фонду та житлового фонду соціального призначення.

Законом України від 17.03.2020 № 533-IX«Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі — Закон № 533-IX), зокрема, внесені зміни до таких законодавчих актів:

  1. Підрозділ 10розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема, доповненопунктами 52-4,52-5, 52-1, 52-3 такого змісту:

1) 52-4. Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов’язання із сплати плати за землю за відповідні місяці.

Фізичним особам — платникам плати за землю перерахунок здійснюється контролюючим органом.

Таким чином, зменшення податкових зобов’язань по платі за землю за березень-квітень 2020 року для юридичних осіб буде здійснюватися виключно шляхом подання платниками податків уточнюючих податкових декларацій.

Що стосується ФОП, то в частині нарахування та сплати земельного податку та орендної плати вони прирівняні у правовому статус до юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності. Якщо ФОП мають правовстановлюючий документи на земельну ділянку, такі особи також самостійно обчислюють розмір плати за землю (земельного податку та орендної плати) шляхом подання податкової декларації. Якщо право на земельну ділянку оформлено на ФОП, то така особа має право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов’язання зі сплати плати за землю за березень-квітень 2020 року.

УВАГА! Звільнення не поширюється на фізичних осіб — громадян, не суб’єктів підприємницької діяльності, оскільки норми, які вносить Закон № 533, передбачають, що звільнення стосується лише земельних ділянок, які використовуються у господарської діяльності.

При цьому, у 2020 році оподатковується плата за землю за 2019 рік, тому зменшення оподаткування не відбудеться.

2) 52-5. Об’єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу в період з 1 березня по 30 квітня 2020 року.

При цьому платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (крім фізичних осіб), що відповідно до підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію (тільки на нежитлову площу), в якій відобразити зміни податкового зобов’язання із сплати плати за землю за відповідні місяці.

Фізичним особам — платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, перерахунок здійснюється контролюючим органом. У 2020 році розрахунок здійснюється за 2019 рік.

Суб’єкти господарювання, які не подадуть уточнений розрахунок, не звільняються від сплати зазначених податків.

3) «52-1. За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, що застосовуються на загальних підставах;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

4) 52-3. Установити, що річна декларація про майновий стан і доходи за 2019 рік, визначена статтею 179 цього Кодексу, подається до 1 липня 2020 року, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу, коли така декларація може бути подана пізніше цього строку. При цьому вимоги підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 у 2020 році не застосовуються.

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 жовтня 2020 року сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею річній декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік. При цьому абзац перший пункту 179.7 статті 179 у 2020 році не застосовується.

  1. Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»(далі — Закон № 2464-VI) доповнено пунктами 9-10-9-12.

Так, за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок)лише за себе:

фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, як провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, як провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, як підлягають страхуванню на інших підставах.

При цьому, так платники єдиного внеску на власний розсуд вирішують питання щодо застосування передбаченого звільнення від єдиного внеску.

Вони можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за вказані періоди в розмірах та порядку, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». У такому раз інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб цим Законом.

УВАГА! Самостійне визначення платником єдиного внеску (з вказаних категорій платників) бази нарахування єдиного внеску за звітні періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року у «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі — Звіт) свідчитиме про прийняття платником рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за вказані періоди в розмірах та порядку, визначенихЗаконом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Якщо платник вже здійснив оплату внесків за березень та квітень 2020 року, до набрання чинності Законом № 533, суми зараховуватимуться податковими органами (без будь-яких заяв платників єдиного внеску) у рахунок майбутніх платежів (за умови відсутності у такого платника сум недоїмки, штрафних санкцій та/або пені по цьому внеску), відповідно до ЗаконуУкраїни «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», крім випадків самостійного визначення таким платником бази нарахування єдиного внеску за звітний період у Звіт.

Додатково зазначаємо, що особливості включення до страхового стажу періодів з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року, за як вищезазначені платники єдиного внеску не сплачують внески, визначені змінами, внесеними Законом № 533 до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 9 липня 2003 року. Роз’яснення цих особливостей належить до компетенції Пенсійного фонду.

Відповідно до підпункту 1 пункту 9-11 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону№ 2464-VI, тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року:

несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року, не застосовується.

Відповідно до підпункту 2 пункту 9-11 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI,протягом періодів з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Відповідно до підпункту 2 пункту 9-21 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI,установлений мораторій на проведення документальних перевірок правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на період з 18 березня по 18 травня 2020 року.

Документальні перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, зупиняються до 18 травня 2020 року».

  1. Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом14-5такого змісту:

«14-5. Для осіб, зазначених у пунктах 2, 3, 13 частини першої статті 11 цього Закону, які не сплачували страхові внески за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року на підставі пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», такі періоди включаються до страхового стажу та вважається, що страхові суми було сплачено у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного законодавством для кожного з таких періодів».

  1. У Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»:

1) у статті 22 (умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати):

частину першу доповнено пунктом 5-1такого змісту:

«5-1) на період перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій»;

абзац перший частини другої викладено в такій редакції:

«2. Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством»;

2) статтю 24 (розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності) після частини першої доповнено новою частиною такого змісту:

«2. Особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, — 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу”.

У зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою».

  1. У Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»:

Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6 такого змісту:

«6. У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов’язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов’язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов’язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року виконання зобов’язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону».

  1. Відповідно до пункту 2 перехідних положень Закону № 533-IX, До 1 липня 2020 року в Законі України «Про житлово-комунальні послуги» зупинено дію:

пункту 10 частини другої статті 7:

«у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг»

пункту 2 частини четвертої статті 7:

«у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг для споживачів, яких об’єднує такий колективний споживач»;

частини першої статті 26:

«у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.