Показати меню

Голодомор ― наш біль, наша скорбота, наша Голгофа!

п’ятниця, 24 Листопад 2017, 13:26
golodomor0

Голодомор 33 року — одна з найстрашніших сторінок історії українського народу. Це історія геноциду проти квітучої нації, що жила на родючій землі. Це чорна смуга в житті українців, що торкнулася майже кожної родини.

На сьогодні тема Голодомору 1932–1933 років в Україні надзвичайно актуальна. Ми маємо усвідомлювати, як важливо знати свою історію та вміти засвоювати її часом трагічні уроки. Ми ні в якому разі не маємо забувати про страшні події початку ХХ століття, коли вимирали цілі сім’ї. Ми повинні зробити певні висновки та усіма силами не допустити подібних явищ у майбутньому.

Саме тому щороку у листопадові дні Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України, засвідчуючи солідарність із тими, хто виступає проти зазіхань на життя окремої людини та нації в цілому.

Сьогодні на подвір’ї Вознесенської гімназії «Орієнтир» біля пам’ятника дітям-жертвам Голодомору 1932–1933 років відбувся районний мітинг-реквієм «Цей чорний… 33-й» за участі представників райдержадміністрації, органів місцевого самоврядування, учнів, громадськості.

golodomor11 golodomor1

До присутніх звернулася заступник голови райдержадміністрації Ольга Станчевська. У своєму виступі вона зазначила, що у ці дні ми згадуємо найтрагічнішу сторінку історії нашої держави ― Голодомор, «неоголошену війну» проти української нації. Найжахливіше у цій трагедії було те, що врожай цих років значно перевищував урожай 1931 року. Але його весь забрали, залишивши селянам голодну смерть. Ми не маємо права забувати про них, адже енергетика болю, що  міститься в пам’яті, є цілющими ліками, які виліковують душі від байдужості, безпам’ятства і забуття. Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.

golodomor2

Своїми спогадами про жахіття того часу поділилася Ольга Сердюк, яка пережила голод 1932–1933 років.

golodomor3

Згадали присутні на заході про жахи того голоду, про загибель мільйонів людей, про трагізм, який ховається за словом «голодомор». Але найбільший смуток огортає душу, коли приходить осмислення того, що від голоду гинула найбільш уразлива вікова категорія населення ― діти. Мільйонами наша країна втрачала своїх синів і доньок. Вони згасали, як зорі. В дитячому віці не знали вони, що таке дитинство. Тож для загиблих від голоду дітей, які не мали змоги щасливо жити, ходити до школи, пролунав шкільний дзвоник.

golodomor4 golodomor5

Також із жалобними словами до учасників заходу звернулися настоятелі Свято-Вознесенського храму отець Олександр і отець Костянтин.

golodomor6

Пам’ять померлих в ході заходу вшановувалася хвилиною мовчання, запаленням свічок, покладанням квітів до пам’ятника невинних жертв. На душі щем, а на очах сльози. Вони для нас ― зразок волі і терпіння, приклад святих мучеників на землі. Вони варті частинки серця кожного українця, а також пошани всіх тих, хто може назвати себе Людиною! Пам’ятаємо, молимося і запалюємо свічу скорботи…

golodomor7 golodomor8